Влітку 1940 року згідно з таємними домовленностями Гітлера та Сталіна держави Балтії були окуповані Червоною Армією. Для збереження видимості "демократії" президентів держав змусили призначити нові уряди та виконувати усі забаганки Кремля та особисто Сталіна. Однією з забаганок було вивішення на вулицях поряд з державними прапорами – червоного прапора – символа перемоги окупантів. Про це з захопленням писали місцеві більшовицькі колаборанти, ось уривок з такої статті в одній з тогочасних естонських газет.
18 Квітня 2011 року 15:11 [версія для друку] Заступник Голови НРУ, народний депутат Вячеслав Коваль вважає, що українські громадяни перебувають за один крок від дійсно масового виходу на вулицю. Так він прокоментував результати соціологічного дослідження групи «Рейтинг», де 40% опитаних громадян готові особисто відстоювати свої права та інтереси шляхом участі в акціях протесту.
31 Березня 2011 року 16:32 [версія для друку] У діях організаторів та виконавців операцій зі знищення підпілля ОУН міститься склад злочину відповідно до статті 438 Кримінального кодексу України... На початку цього року Народний Рух України випустив невеличку книгу під назвою «Окупанти без маски». У цій книзі надрукована мовою оригіналу на ім’я Міністра державної безпеки УРСР генерал-лейтенанта Савченка Доповідна записка під грифом «СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО» від 30.11.1947 р. «Об использовании специальных агентурно-боевых групп по ликвидации подполья ОУН и его вооруженных банд в западных областях Украинской ССР». Ця доповідна – це свого роду докладний посібник щодо знищення як військових формувань ОУН-УПА, так і мирних жителів, які їм допомагали або співчували. У ній наведено конкретні приклади «успішних» операцій, прізвища та псевдоніми агентів МГБ (НКВД), описані схеми щодо вербування мирних жителів і ліквідації підпілля.
Факти, подані в книжці «Окупанти без маски», з правової точки зору є злочинною діяльністю комуністичного режиму проти українського національно-визвольного руху, оскільки такі дії суперечили навіть тим законам, що існували в СРСР в 1940-1950-х роках. Про це заявив Надзвичайний і Повноважний Посол України, доктор юридичних наук Володимир Василенко під час круглого столу на тему «Шокуючі документи: НКВД проти українського руху опору».
10 Березня 2011 року 11:30 [версія для друку] Виступ Голови Народного Руху України, Віце-прем’єра – Міністра закордонних справ в Опозиційному уряді Бориса Тарасюка на віче біля столичного пам’ятника Т.Г.Шевченку з нагоди 197 річниці від Дня народження Кобзаря.
В Україні шевченківські святкування мають свою історію та свою традицію. Її початком можна вважати 1862 рік. Про це у своїх спогадах нині розповідають учасники руху шістдесятників, посилаючись на ще живі тоді усні перекази. За ними до храму Різдва Христового (зруйнованого у часи СРСР та відбудованого в часи незалежності і відомого також як Шевченківська церква), де у час перепоховання Тараса Шевченка в 1861 році відправся заупокійна служба за рік знов прийшла маса народу.
[
[
[
[
[
[
[
