Субота, 24-Серпня-2019, 08:36:54 Ви увійшли як  Гість | Група "Гости"  Вітаю Вас  Гість | RSS

 | НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Clocks for website
<a href="http://www.clock4blog.eu">clock for blog</a>
Free clock for your blog
» Меню сайту

» Категорії
Статті Чорновола [7]
ЗМІ про нас [1]
Історія [8]
Акції [17]
Події [13]
Аналітика [23]
Думка лідерів [42]
Заяви, звернення [50]


»Архів

» Випадкове фото


 
Сохранить

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА

[версія для друку]

Національна безпека України як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз є необхідною умовою збереження та примноження національних духовних і матеріальних цінностей.
    В умовах соцiальної напруги, економiчної кризи, полiтичної нестабiльностi, не сформованих остаточно структур громадянського суспiльства життєво важливою для України є загальнонацiональна згода щодо головних принципiв нацiональної безпеки i створення механiзмiв її ґарантiй на суспiльно-державнiй основi.
    Вирiшальною для реалізації ґарантій національної безпеки України повинна стати її iнтеґрацiя в європейські полiтичнi та економiчнi структури, а також трансатлантичні системи колективної безпеки
.
    Зовнiшньополiтична безпека.
Україна перебуває в процесi свого утвердження як незалежної держави, готової і здатної до спiвпрацi з усiма країнами для забезпечення власних нацiональних iнтересiв та мiжнародної безпеки. Рух вважає, що головним засобом забезпечення зовнішньополітичної безпеки є інтеґрація у європейські політичні структури, спроможні надавати Україні ефективну допомогу в попередженні та ліквідації зовнішніх загроз.
    Протягом останніх років у Європі відбулися кардинальні зміни, пов’язані, зокрема, з розширенням НАТО на Схід та перспективою розширення Європейського Союзу. Розпочався процес формування нової Європи. Посткомуністичні країни Центрально-Східної Європи, до яких належить також Україна, визначилися у своєму курсі на економічну, політичну і військову інтеґрацію в ЄС, ЗЄС, ОБСЄ, НАТО. Україна, свого часу обравши позаблоковий статус, що не ґарантує необхідної безпеки, фактично стала «буферною зоною» між двома військовими блоками – НАТО і Ташкентського договору, відносини між якими перебувають у стані «холодного миру». Україна як важливий суб’єкт міжнародної безпеки повинна відігравати роль активного будівничого нової Європи. Політика України повинна виходити з неподільності економічної, політичної і військової інтеґрації в Європу, що в кінцевому підсумку визначить європейську цивілізаційну приналежність України.
    З урахуванням цих стратеґічних цілей Народний Рух України вважає, що для забезпечення національних інтересів та національної безпеки України необхідно:
    – поглибити співпрацю України з Європейським Союзом;
    – увійти до існуючих і створюваних систем універсальної та реґіональної безпеки;
    – активно розвивати військове та військово-технічне співробітництво з НАТО, інтеґруватися до політичних структур НАТО;
    – брати активну участь у діяльності миротворчих сил, у тому числі спільно з державами НАТО;
    – домагатися виходу України з СНД, участь у якому залишається однією з серйозних перешкод на шляху до європейських структур;
    – проводити політику запобігання поділу Європи на «Європу багатих» і «Європу бідних», співпрацюючи для цього з сусідніми державами;
    – підтримувати ініціативи, скеровані на поліпшення відносин між сусідніми державами.
    Економiчна безпека.
Досвiд розвитку передових країн свiту протягом останнiх тисячолiть свiдчить, що надiйнiсть iснування України як незалежної держави можлива лише за умов полiтичної стабiльностi суспiльства, що в першу чергу забезпечується ефективним функцiонуванням економiки. Нацiональна безпека України повинна базуватися на визнаннi зростаючого впливу економiчної складової на весь стан безпеки країни, на її обороноздатнiсть та захищенiсть iнтересiв.
    Для ефективного забезпечення економiчної безпеки України необхiдно:
    – створити ефективну систему державного реґулювання ринкових економічних відносин;
    – подолати структурні диспропорції, монополізм виробників, перешкоди становленню ринкових відносин;
    – розв’язати проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від економіки інших країн та подолати економічну ізольованість України від світової економічної системи;
    – усунути загрози економічній безпеці у зв’язку з відпливом інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів за межі України;
    – зупинити криміналізацію суспільства та тінізацію економіки;
    – підняти ступінь конкурентоздатності рiзних галузей промисловостi на свiтовому ринку;
    – ліквідувати технологiчну вразливість стратеґiчних галузей, зокрема тих, якi забезпечують обороноздатнiсть країни;
    – підтримувати стабiльність внутрiшнього ринку та нацiональної валюти;
    – забезпечити інноваційну спроможність національної економіки і розвиток високих технологій.
    Енергетична безпека.
Енергетика є основою національної економіки країни, найважливішим чинником її розвитку, базовою стратеґічною галуззю. В умовах відносно низької забезпеченості України власними енергоресурсами і майже цілковитої залежності від їхнього постачання з Росії заходи щодо диверсифікації джерел надходження енергоносіїв, насамперед – природного газу, нафти і ядерного палива, – повинні розглядатись як ключовий елемент забезпечення національної безпеки держави, сталого розвитку її паливно-енергетичного комплексу.
    Рiвень енергетичного самозабезпечення в Україні знижується, головним чином, через падiння обсягiв виробництва вугiлля та газу, а також через нестабiльнiсть роботи енергоблокiв АЕС. Внаслідок технологічної відсталості, успадкованої від радянської економіки, високим залишається рівень енергомісткості продукції промисловості. Це призводить до загрози неконкурентоздатностi головних складових українського експорту - металу, продуктiв хiмiчної та нафтохiмiчної промисловостi, важкого машинобудування тощо. У свою чергу, це зменшить участь України у свiтовiй торгiвлi, обмежить можливiсть залучення iноземних iнвестицiй та технологiй для модернiзацiї економiки.
    Електроенергетика потребує модернізації, яку треба розпочати із впровадження розробок вітчизняних науковців та конструкторів, чиї досягнення в енергетичній галузі посідають провідні позиції у світі (осучаснення українських електростанцій на основі унікальних технологій газопаротурбінних установок). Для відновлення українського експортного потенціалу електроенергії Рух вважає нагальним завданням створення «Бурштинського енергоострова».
    Залежність від російських енергоносіїв несе постійну загрозу дестабiлiзацiї соцiально-економiчної ситуацiї, здiйснення економiчного та полiтичного тиску з боку Росiї. Народний Рух України вважає, що для уникнення цієї загрози слід вжити таких невідкладних заходів:
    - розробити i здiйснювати нацiональну енергетичну стратеґiю, метою якої має стати досягнення обґрунтованого рiвня самозабезпечення України паливом i енергiєю;
    - остаточно від’єднати енергетичну систему України від російської;
    - прийняти програму розвитку вугільної промисловості як єдиного енергоносія, яким достатньо забезпечена Україна;
    - забезпечити альтернативні джерела енергоносiїв (нафта, газ, ядерне паливо) на свiтовому ринку;
    - урiзноманiтнити технiчнi можливостi та географiчнi шляхи доставки енергоносiїв в Україну (будiвництво термiналiв, трубопроводiв, танкерного флоту), насамперед шляхом введенння в дію нафтопроводу Одеса-Броди та морського нафтового терміналу в районі порту Південний, спорудження другої нитки газопроводу Тальне-Ананьїв-Ізмаїл;
    - здійснювати транзитне транспортування енергоносiїв та iнших товарiв через територію України на підставі міждержавних угод та на основі Європейської енергетичної хартії;
    - залучати iноземні iнвестицiї для пошуку i розробки власних родовищ нафти i газу;
    - створити власнi ядерний паливний цикл та енергетичнi резерви;
    - прийняти законодавчi акти, що стимулюють енергозбереження у виробництвi;
    - реалізувати програму енергозбереження та широко впроваджувати передові енергоощадні технології;
    - надавати перевагу розвиткові галузей i виробництв, якi потребують менше енергiї.
    Рух переконаний, що поєднання активної політики у сфері державного реґулювання та лібералізації економічних відносин у паливно-енергетичному комплексі, створення умов для леґалізації тіньової економіки та максимального позбавлення від управлінської корупції є головним завданням державної енергетичної політики перехідного періоду.
    Науково-технiчна безпека.
Визначальним як для економiчної, так i для вiйськової безпеки держави є науково-технiчний прогрес. Здатнiсть робити науковi вiдкриття i освоювати високi технологiї є сьогоднi iндикатором економiчного здоров’я країни, ключовим елементом нацiональної могутностi i необхiдною передумовою змiцнення оборони на основi новiтнiх технiчних досягнень. Низький науково-технiчний рiвень робить неконкурентоздатною продукцiю держави на свiтовому ринку, що призводить до скорочення виробництва, втрати робочих мiсць i, як наслiдок, до соцiальної нестабiльностi. З метою запобiгання цiй загрозi необхiдно:
    – розробити i прийняти Верховною Радою України цiлiсну концепцiю науково-технічної полiтики України;
    – вiдмовитися вiд практики замкнутих торгово-економiчних угод, якi не стимулюють поетапне входження України у свiтовий (європейський) економiчний простiр;
    – розробити систему заходiв, що стимулюють впровадження у виробництво високих технологiй;
    – вжити комплексних заходів щодо захисту та розвитку науково-технологічного потенціалу;
    – виявляти та усувати причини науково-технологічного відставання України;
    – створити ефективні механізми боротьби з відпливом інтелектуального та наукового потенціалу за межі України.
    Екологiчна безпека.
Україна перебуває у станi значного антропогенного порушення та техногенної перевантаженості території, обумовленої технологiчною вiдсталiстю промисловостi i сiльського господарства та Чорнобильською катастрофою. Неефективно використовуються природні ресурси; широко застосовуються екологічно шкідливі та недосконалі технології; практично неконтрольованим є ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів; мають місце негативні екологічні наслідки оборонної та військової діяльності.
    Загроза втрати сприятливого для проживання людей довкілля, а отже – вимирання населення, - ставить проблему екологiчної безпеки в Україні в ряд найсерйозніших.
    У мiжнародному аспектi екобезпека обумовлює плiдну основу для спiвпрацi й розвитку життєдiяльностi, оскiльки вимагає об’єднання зусиль усiх країн заради збереження загальнолюдських екологiчних цiнностей. Екологiчної безпеки не можна досягти в односторонньому порядку, вона вимагає стабiльних стосункiв мiж державами на мирнiй основi.
    В системi нацiональної безпеки екологiчнi загрози мають як навмисний (екологiчна агресiя), так i ненавмисний характер (транскордоннi переноси). Усунення можливостi екологiчної агресiї - навмисного впливу на якiсть навколишнього середовища - передбачається мiжнародними угодами, що забороняють навмисну манiпуляцiю природними процесами (динамiкою, будовою чи структурою Землi та космiчного простору), вiйськовий напад на дамби, греблi та ядернi електростанцiї, використання у ходi вiйни бiологiчних речовин тощо. Для уникнення цих загроз необхiдно:
    – Верховнiй Радi України ратифiкувати всi мiжнароднi конвенцiї та протоколи, якi виключають можливiсть здiйснення екоагресiї;
    – домагатися приєднання до мiжнародних документiв з екобезпеки всiх держав свiту;
    – встановити суворий контроль за станом навколишнього природного середовища, виявлення та усунення загроз для здоров’я населення, своєчасне попередження громадян України в разі небезпеки;
    – сприяти створенню екологічних союзів держав з метою ґарантiй екологiчної безпеки на реґiональному i глобальному рiвнях;
    – впроваджувати контроль за дотриманням науково обґрунтованих нормативів природокористування та охорони довкілля;
    – знижувати антропогенні навантаження, ліквідувати наслідки шкідливого впливу людської діяльності на природне середовище;
    – впроваджувати у виробництво екологічно безпечні технології;
    – реалізовувати заходи щодо зменшення впливу наслідків Чорнобильської катастрофи;
    – не допускати ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів;
    – запровадити кримінальну відповідальність посадових осіб за неправдиве чи несвоєчасне інформування громадян про екологічні катастрофи.
    Запобiгання ненавмисному впливу на навколишнє середовище України
. Можливi такi різновиди глобальних екологiчних небезпек: змiна клiмату, пiдняття рiвня моря, зростання захворюваності на рак шкiри, обумовленого збiльшенням ультрафiолетового та iншого видiв опромiнення, поява внаслiдок глобальних катастроф екологiчних бiженцiв.
    Для уникнення цих загроз необхiдно:
    – розробити прогноз можливих наслiдкiв впливу глобальних екопроблем на економiку України;
    – виробити нацiональні заходи щодо адаптацiї народного господарства до глобальних змiн навколишнього природного середовища;
    - скоротити лісорозробки у зоні Карпат і забезпечити збереження лісового фонду України;
    – брати участь у виконаннi мiжнародних угод з запобiгання глобальних змiн клiмату Землi.
    Запобiгання транскордонним екологічним проблемам
. Найнебезпечнiшими транскордонними екопроблемами є: перенесення атмосферними потоками забруднюючих речовин, забруднення вод прикордонних рiчок, скидання паводкових вод на територію України, перенесення з-за кордону епiдемiй та захворювань, великомасштабнi техногеннi катастрофи, транспортування через нашу територiю, iмпорт i поховання особливо небезпечних, токсичних та радiоактивних вiдходiв та деякi iншi.
    Для уникнення цих загроз необхiдно:
    – розробити заходи для мiнiмiзацiї збиткiв, викликаних транскордонними екопроблемами;
    – розробити систему облiку збиткiв вiд транскордонних екопроблем та укласти спецiальні угоди у цiй сферi з прикордонними державами;
    – приєднатися до вiдповiдних конвенцiй i протоколiв, що укладалися в межах Європейської економiчної комiсiї ООН;
    – брати участь у розробцi i виконаннi угод щодо транскордонних рiчок i морiв.
    Вiйськова безпека.
Вiйськова безпека України повинна базуватися на системi ґарантiй, якi б виключали можливiсть використання вiйськової сили ззовнi чи загрози її використання на шкоду нацiональним iнтересам України.
    Структурними елементами вiйськової безпеки України мають стати її вiйськово-полiтичний стан та обороноздатнiсть. Вiйськово-полiтичне становище України в реальнiй вiйськово-полiтичнiй ситуацiї в Європі i свiтi слiд оцiнювати з позицій дотримання її iнтересiв та в плані геополiтичних факторiв. Саме з цих позицiй внаслiдок загальної нестабiльностi та «вакууму сили» в Схiднiй Європі i в умовах iснуючих територiальних претензiй Україна має забезпечувати свою обороноздатнiсть шляхом лiквiдацiї зовнiшньої загрози вiйськовими засобами. Проблема полягає в тому, що Україна не має достатньо ресурсiв для створення такої вiйськової могутностi, яка б усунула зовнiшнi загрози тiльки вiйськовими засобами. Тому забезпечити власну нацiональну безпеку Україна може, лише ефективно поєднуючи зовнішньополітичні та військові ґарантії.
    Для забезпечення обороноздатності України важливу роль відіграє ідейний та моральний стан Української армії. Виховання патріотизму, готовності до самопожертви в ім’я Українського народу, викорінення ганебних явищ дідівщини, морального приниження, успадкованих від радянських часів, є важливими завданнями розбудови Української армії. Тому Рух сприятиме ефективному функціонуванню соціально-психологічної служби Збройних Сил України.
    Нагальною потребою часу є військова реформа. В основі військової реформи в Україні повинні лежати такі принципи:
    – пріоритет несилових засобів вирішення міждержавних конфліктів;
    – зміцнення демократичного цивільного контролю над військовою сферою;
    – реалізм в оцінках воєнних загроз, наявних сил та засобів, ресурсів, дієвості міжнародних механізмів, зміцнення партнерської довіри, можливості впливу України на загальноєвропейські процеси;
    – пріоритетний розвиток сил і засобів, зорієнтованих на виявлення загроз і стримування конфліктів на ранніх стадіях;
    – уникнення структурної надмірності та дублювання структур;
    – поліфункціональне використання та достатність сил і засобів;
    – єдині стандарти соціальних ґарантій для всіх силових структур;
    – поетапне досягнення сумісності з арміями країн-партнерів;
    – максимальне збереження ефективно діючих військових механізмів, недопущення падіння боєздатності війська в ході реформування;
    – спрямування ресурсів, які вивільняються при скороченні недієздатних структур, на вирішення пріоритетних завдань реформування.
    Забезпечення потреб оборони.
Для вирiшення цiєї проблеми вiйськово-економiчної безпеки потрiбно:
    – на науково обґрунтованiй основi визначити потреби оборони України та засоби їхнього задоволення;
    – здiйснити структурний аналiз вiйськово-промислового комплексу на територiї України i розробити програму його конверсії та реорганiзацiю в оборонну промисловість України;
    – орiєнтувати оборонну промисловiсть на спiвпрацю з європейськими оборонними структурами у забезпеченнi безпеки України.
    Забезпечення полiтичних основ військової безпеки.
Для досягнення потрiбного рiвня обороноздатностi, спроможного ´ арантувати нацiональну безпеку України, замало самих лише військово-технічних чи оборонних заходiв. Вирiшальну роль мають вiдiграти вiйськово-полiтичнi рiшення, зокрема:
    – створення правової системи, державних та громадських iнституцiй, що забезпечують цивiльний контроль за дiяльнiстю збройних сил та вiйськовим будiвництвом;
    – створення структур цивiльного опору для пiдвищення стiйкостi оборони через її децентралiзацiю та автономнiсть;
    – уникнення політичного екстремізму, підтримка громадянської злагоди та соціальної стабільності;
    – побудова надійної системи захисту конституційних засад, запобігання та боротьба з порушеннями законності і правопорядку, створення необхідних умов для ефективної боротьби з корупцією та злочинністю, особливо її організованими формами;
    – забезпечення належного виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування.
    Демографiчна безпека.
Протягом останнiх рокiв в Українi склалася загрозлива демографiчна ситуацiя. Зросла смертнiсть, особливо серед чоловiкiв працездатного вiку; припинилося збiльшення середньої тривалостi життя, порушилася демографiчна структура в бiк старiння населення; значно знизилася народжуванiсть, що зумовило виникнення явища депопуляцiї; мiграцiя набула нерацiонального змiсту.
     Зберiгається досить високий показник смертностi немовлят, що є однiєю з важливих медико-демографiчних характеристик стану здоров’я населення. Головними ознаками демографiчної кризи є несприятливi змiни не лише в кiлькостi, але й в якостi населення. Демографiчна криза - наслiдок кризи в основних сферах життя суспiльства, виникнення i загострення суперечностей, вiдсутнiсть розв’язання яких великою мiрою впливає на демографiчний процес. Українська нацiя постала перед загрозою вимирання.
    Для забезпечення демографiчної безпеки України необхiдно:
    – розробити i цiлеспрямовано впроваджувати в життя довготривалу Державну програму розвитку української нацiї;
    – послiдовно реалiзовувати на рiвнi держави ефективну демографiчну полiтику, спрямовану на розширене вiдтворення населення, формування оптимальної величини сiм’ї;
    – вирiшувати соцiально-економiчнi проблеми в державi через призму демографiчної безпеки, збереження генофонду нацiї;
    – визначити прiоритетним завданням держави i суспiльства захист материнства та дитинства, якiсне покращення здоров’я населення;
    – проводити мiграцiйну полiтику в iнтересах Української держави, створювати умови для повернення українцiв в Україну.
    Iнформацiйна безпека.
На сучасному етапi розвитку цивiлiзацiї iнформацiя дедалі бiльше стає виробничим ресурсом. Без доступу до джерел iнформацiї та ефективного її використання неможливо забезпечити ефективнiсть економiки України взагалi й iнтеґрацiю її в свiт зокрема. Така роль iнформацiї в суспiльствi вимагає захисту нацiональних iнтересiв у сферi iнформацiї. Рух вважає, що має бути розроблена i здiйснюватися державна полiтика в галузi iнформацiї з метою послiдовної iнтеґрацiї України у свiтовi iнформацiйнi потоки.
    Україна великою мiрою iзольована вiд iнформацiї з навколишнього свiту, так само як i свiт мало отримує iнформацiї про Україну. Вiдсутнiсть реального ефективного доступу до iнформацiї завдає значних втрат в економiцi, полiтицi, науцi. Обмеженiсть джерел iнформацiї дозволяє манiпулювання нею, що призводить до вирiшення економiчних та полiтичних проблем в iнтересах окремих суспiльних груп чи навiть iнших держав, а не суспiльства в цiлому. Це спричиняє шкоду внутрiшнiй стабiльностi України та її міжнародним відносинам.
    З огляду на iнтеґрацiю в свiтову економiку вiдсутнiсть загальнодоступної правдивої iнформацiї про Україну зменшує можливостi iноземних iнвестицiй та доступу до передових технологiй. Для подолання iнформацiйної iзоляцiї необхідно:
    – вжити комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного простору та входження України у світовий інформаційний простір;
    – виявити та усунути причини інформаційної дискримінації України;
    – усунути негативні чинники порушення інформаційного простору, інформаційної експансії з боку інших держав;
    - розробити та впровадити необхідні засоби та режими отримання, зберігання, поширення і використання суспільно значущої інформації, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері;
    – прийняти необхiднi правовi акти про захист iнтелектуальної власностi, приєднатися до мiжнародних угод, якi реґулюють свiтовi стандарти iнформацiйного обмiну;
    – розробити i здiйснити державнi програми iнформатизацiї суспiльства, розширювати правовi та технiчнi можливостi доступу громадян до рiзноманiтної iнформацiї;
    - зробити загальнодоступною мережу «Інтернет»;
    – розмежувати iнформацiю з обмеженим доступом на комерцiйно цiнну iнформацiю пiдприємств та iнформацiю, закриту з мiркувань нацiональної безпеки;
    – створити систему ґарантiй доступу до урядової iнформацiї з боку громадян i громадських структур, правовий порядок обмеження доступу до iнформацiї, якщо цього вимагають iнтереси безпеки держави;
    – розробити правовi та iнформацiйнi методи контролю засобiв масової iнформацiї з метою запобiгання їхньому використанню на шкоду iнтересам нацiональної безпеки України;
    – вжити заходiв до звiльнення українського iнформацiйного простору вiд впливу iнформацiйних засобiв, якi поширюють ворожу щодо України i української нацiї iнформацiю.


» Голова
 
 Голова Миргородської міської організації Народного Руху України

» Нові фото


» Календар
«  Серпень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

» Дузі сайту

maidan.org.ua





PR-CY.ru

Информер тиц и PR


Хранение изображений бесплатный хостинг изображений Закачивай Любые картинки
Бои: смотреть драки Онлайн
Медицинские тесты Свойства витаминов Ru
Если ты в игре продажа развивающие игры Вступай!
Жми сейчас: интернет магазин новости Регистрируйся!

Copyright MyCorp © 2019
Конструктор сайтів - uCoz