Вступ

Видання,яке ми пропонуємо читачам,є спробою зробити перший крок у збереженні пам’яті про безвинно убитих жорстокою більшовицькою системою на миргородщині.

Моя і доля тисяч наших дідів,батьків,старших братів і сестер,моїх ровесників-схожа з долею нашої України,що пережила страхіття більшовицько-сталінського режиму.

Дуже важко записувати свідчення людей,що пережили лихоліття,а ще важче називати імена винуватців голодоморів,активістів,тих хто за кусок сухаря зрікався своїх рідних,діти яких ходили до школи з моїми братами і сестрами,товаришували зі мною. Писати заставляє саме життя,щоб наші нащадки жили краще за нас.                               

За сімдесят років окупаційного московсько-більшовицького режиму  за підрахунками експертів знищено голодом і репресіями близько 20,5 мільйонів українців, це майже половина населення теперішньої України.

Щоб рухатись в майбутнє не можна забувати минулого.Не можна забувати тих хто помер,марячи навіть не про хліб,а бодай про шматок коржа зліпленого з тертої соломи,бур’яну,полови та тирси.Солодкий і доступний совдепівський хліб був зрощений на мільйонах душ,кістки яких не мають навіть  могил,над якими не прочитано молитви. На основі вивчених архівних документів,численних свідчень очевидців котрі пережили  голодомори відомо,що:

З врожаю 1921 року 277 млн.пудів зернових в Росію було вивезено 117 млн,пудів,що призвело до вимирання в 1921-1922 роках українців в 5-ти південних і східних губерніях  України, які потерпіли від засухи.Загинуло від голоду понад 3 млн.від репресій понад 2 млн, чоловік.

Наслідки штучного голоду і терору 1929-1933 років,що їх планомірно застосовувало ЦК ВКП(б) на чолі з Йосипом (Давидом) Вісаріоновичем Джугашвілі(Сталін),члена ЦК ВКП(б,) Вячеслава Михайловича Скрябіна (Молотов),Кагановичем Лазарем Мойсейовичем –секретарем ЦК ВКП(б),Постишевим Павлом Петровичем –секретарем ЦК ВКП(б),другим секретарем ЦК КП(б)У,першим секретарем Харківського обкому КП(б)У,Косіором Станіславом Вікентійовичем-членом ЦК ВКП(б),генеральним секретарем КП(б)У,Чубарем Власом Яковичем-членом ЦК ВКП(б),членом Політбюро ЦК КП(б), Голови Ради Народних Комісарів УСРР, Хатаєвича Менделя Марковича-члена ЦК ВКП(б),другого секретаря ЦК КП(б)У які розпочали насильницьку колективізацію сільського господарства і депортацію українських селянських родин,незаконну конфіскацію їхнього майна,репресій та фізичне знищення українців.Загинуло від голоду понад 6,5млн, від репресій понад 3млн,українців.Відбулася фізична, психологічна, морально-етична руйнація українського етноса .

Був голод і в інших частинах СРСР,теж місцями штучний,проте це не йде в жодне порівняння з Голодомором,коли таку велику кількість людей було вбито,коли людям постійно відмовляли в користуванні продовольством вкраденим у селян.

За роки 3-го голодомору 1946-1947 років від голоду загинуло більше ніж 1-н млн.українців,репресовано понад 2 млн .

Ніхто у світі, жодна держава чи нація , не прийшла нам  на допомогу.

 В ім’я мільйонів безневинно замордованих, ми, нащадки славного  козацтва , маємо донести світові правду, змусити  світ пам’ятати правду, якою б гіркою вона не була.

Хто забуває своє минуле – приречений його повторити.

Злочини проти людяності терміну  давності не мають.

Тому ми в праві вимагати:

1. Від ООН, Європарламенту, парламентів всіх країн світу  визнання геноциду українців ХХ століття злочином проти людства.

2. Добитись в судовому порядку заборони комуністичної ідеології – як людиноненависницької.

3. Від Москви - офіційного вибачення і компенсації за геноцид українців, а також повернення знецінених заощаджень громадян (83 мільярдів карбованців станом на 1991 рік), що осіли  в банках Росії.