Вівторок, 19-Березня-2024, 05:01:54 Ви увійшли як  Гість | Група "Гости"  Вітаю Вас  Гість | RSS

 | Зубівська сільська рада | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Clocks for website
<a href="http://www.clock4blog.eu">clock for blog</a>
Free clock for your blog
» Меню сайту

» Категорії
Статті Чорновола [7]
ЗМІ про нас [1]
Історія [8]
Акції [17]
Події [13]
Аналітика [23]
Думка лідерів [42]
Заяви, звернення [50]


»Архів

» Випадкове фото


 
Сохранить


Зубівська сільська рада

Коваленко Клавдія Климівна, 1913 р.н.

 

     Згадувати про ці роки, ятрити собі душу. Це коли ти голодний і твої рідні, бачити щодня трупи своїх односельців, родичів. Вимирали цілі сім”ї. Діток багато вимерло зголоду. Уповноважені ходили обгодовані, бо їм і їхнім сім”ям давали пайки. А люди їм непотрібні. Куди вивозили те зерно я незнаю, може десь воно погнило, попропадало. Аби не людям. А розкуркулювали як, якщо ти маєш корову, свиней, десятину, чи півдесятини землі, ти вже куркуль. Виселяли їх із хати, все відбирали. Виганяли із села. Так спіткала доля моїх сусідів Степаненків. Вигнали їх із хати. Просить Степаниха лишіть нам хоч трішки щось із продуктів, бо повмираємо. Ви куркулі, що раніше поздихаєте то краще буде. Залишіть хоть дітям, чим вони завинили? Нам партквитки дорожчі, ніж твої діти. Рили вони землянки під Полив”яним і жили сім”ями. Потім вони повиїжджали, хто на Донбас, хто куди, позабувала я їхні прізвища.

 

Буряк Віра Олексіївна, 1912 р.н.

     Важко було в ті часи. Все вимітали. Ті хто жили біля берега, то прикопають якийсь мішок, присиплять снігом, чи землею, помітку лишать. Вночі підуть відкопають трішки візьмуть зерна перемелють на жорна, та і спечуть якісь оладки. А ті що не біля берега жили то тим було важко. Багато людей загинуло. В колгоспи заганяли людей силою.

 

Сидоренко Дарія Володимирівна, 1915 р.н.

     1932 – 1933 р.р., це були важкі, голодні роки, які забрали мого батька, помер з голоду. Я з братом і мамою дивом лишилися живими, хоча я також ходила пухла. 1933 рік не віщував голоду. Урожай був середній, вродили й присадибні ділянки. Біда нагрянула раптова. Селами пішли "буксирні” бригади, так їх називали, які вигрібали з людських осель усе до зернини. Збирали людей до сільської ради і проводили збори. Давай до держави хліб. Що ж було давали, а то ж і собі лишали на посів і прожиття. Все кажуть ви мало принесли. Прийшли до батька два уповноважених від сільської ради і один чужий. Давай хліб, картоплю. Залізними палицями протикали землю, стіни, гноярки аби виявити сховане зерно. На наш куток послані були уповноважені від сільської ради Федір Сидоренко та Омелько Рак. Полізли в погріб і забрали все що там було, буряки, картоплю, все під чисту вибрали. Мати укинула в карман декілька картоплин, так вони й ту картоплю забрали. А самі жиріли з людського, пики пороз”їдали. Ну пізніше їх люди убили. Багато ж горя вони наробили. Сидоренка Федора застрелили з жінкою в їхній хаті. Рак Омелько дуже скоро помер від желудка. Видно переїв занадто багато людського.

 Голод гуляв по селу. Пухли, мерли і старі і малі. То тут то там на вулицях села ми натрапляли на приметені снігом трупи односельців. Хоронили їх рідні, чи сусіди, які ще хоч якось пере двигалися.Певна річ без трун.

 Тата ми похоронили на кладовищі, за інших я непам”ятаю. Собачівка майже вся померла з голоду, мало хто залишився.

     Дві жінки з Єкатеринбурга жили у нас 5 днів, приїхали міняти одяг на харчі, так казали нам. Неподумайте що це голод у державі. Це навмисно йде винищення людей в Україні, й у державі. Сталін це винищує людей, нелюбить він хахлів.

 

Кімлик Марія Григорівна, 1918 р.н.

     Забирали все під чисту. Що й у мисці лежить і те заберуть. Комсомольці, активісти ходили по хатах. Найбільше померло людей з голоду на Собачівці та Загадці. Люди їли собак та котів.

     На Загадці жила одна сім”я. Було двоє чи троє маленьких дітей. Так чоловік їх порізав і поїв. Видно людина збожеволіла з голоду.

 

Регеда Савелій Петрович, 1912 р.н.

     Спеціально той голод зробили. Відберали хліб, вивозили його десь на сховище. Він там увесь і перегнив. І не тільки хліб заберали, а все під чисту. Даже в мисці щось лежатиме і те виллють, заберуть собі додому. Забирали в людей цінні речі собі в свої кармани.

     Сильне розкуркулення йшло тоді. Та й не куркулі то були, а трудяги, справжні хлібороби. Все наживали вони власноручно важкою працею, своїм потом. А ті що були уповноважені то були ледарі, бандюги, які робити не хотіли, а жили накраденим, от їх і брали на таку роботу. У них не було ні совісті, ні стиду. Навіть до чужих дітей у них жалості не було ніякої.

     Вже давно немає тих іродів, залишилися лише їхні потомки. А вони завжди в нашій пам”яті залишаться нелюдами.

     Які б правителі не були, які б часи не настали, а завжди потрібно лишатися людиною, а не звіриною ненависною.

 

Коваленко Петро Трохимович, 1922 р.н.

     Я був тоді ще малий 10 років. Пам”ятаю, що багато людей померло з голоду. Батько було каже дома той помер, чи той, і кожен день так. Я також пухлий ходив. Їсти дуже хотілося, а не було чого.


» Голова
 
 Голова Миргородської міської організації Народного Руху України

» Нові фото


» Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

» Дузі сайту

maidan.org.ua





PR-CY.ru

Информер тиц и PR


Хранение изображений бесплатный хостинг изображений Закачивай Любые картинки
Бои: смотреть драки Онлайн
Медицинские тесты Свойства витаминов Ru
Если ты в игре продажа развивающие игры Вступай!
Жми сейчас: интернет магазин новости Регистрируйся!

Copyright MyCorp © 2024
Конструктор сайтів - uCoz