СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

[версія для друку]

Народний Рух України є послідовним прихильником соціальної спрямованості економічних реформ.
    Народний Рух України вважає, що соціальна система держави має ґарантувати певний рівень матеріального добробуту тим громадянам, які не можуть забезпечити його власною працею, доходами на вкладений капітал чи іншими пасивними доходами.
    Рух переконаний у необхідності комплексної програми реформування соціального сектору, яка має базуватися на обґрунтованих моделях соціальних витрат, рівня мінімальної заробітної плати та межі малозабезпеченості. Механізми соціальної допомоги повинні забезпечити адресність надання соціальної допомоги для підтримки малозабезпечених верств населення, передбачати надання додаткових грошових засобів соціально вразливим групам громадян, виключати будь-які дотації чи пільги безкоштовного придбання товарів чи послуг (окрім послуг охорони здоров’я та освіти). Обсяги соціальної допомоги з боку держави мають бути достатніми для досягнення в соціально вразливих групах рівня прожиткового мінімуму.
    Народний Рух України виступає за реальну політику держави щодо підтримки осіб з обмеженими фізичними можливостями з метою сприяння максимальній їх адаптації до активного суспільного життя, професійної реабілітації, створення умов для їх зайнятості та запобігання суспільній ізоляції.
    Рух вважає, що для вирішення проблеми фінансування системи соціального забезпечення і насамперед пенсійної системи необхідне поетапно перейти до системи самофінансування соціального сектору. Держава має визначати тільки суми страхових внесків у соціальні фонди, вести облік коштів, що перераховуються, встановлювати стандарти управління ними иа контролювати їх дотримання.
    Основними елементами соціальної реформи Народний Рух України вважає:
    - забезпечення права на працю і створення умов зайнятості населення, реформу системи оплати праці;
    - пенсійну реформу;
    - реформу системи надання соціальних послуг.
    Реформа системи оплати праці. Рух виходить з того, що система оплати праці має бути побудована на засадах забезпечення прожиткового мінімуму для всіх членів сім’ї працівника, врахування професійної складності праці, її суспільної важливості та стажу роботи.
    Для працівників бюджетної сфери, у тому числі державних службовців та прирівняних до них категорій працівників, ця мета має досягатися шляхом встановлення державою відповідних тарифів оплати праці.
    >Для працівників небюджетної сфери рівень оплати праці повинен визначати ринок через співвідношення між попитом і пропозицією; роль держави має зводитися до забезпечення стандартів нарахування зарплати та нагляду за їхнім дотриманням. Така система одночасно з податковою реформою сприятиме підняттю рівня оплати праці та леґалізації тіньових доходів.
    Рух вважає необхідним:
    - прийняття відповідних законодавчих актів щодо посилення реґулюючого впливу держави на оплату праці керівників державних підприємств та підприємств-монополістів;
    - запровадження механізму примусового спрямування прибутків підприємств та організацій державної форми власності, у тому числі валютної виручки, на погашення заборгованості із заробітної плати;
    - передбачення можливості погашення заборгованості із заробітної плати на підприємствах, що приватизуються, за рахунок коштів від часткового продажу їх майна.
    Пенсійна реформа. Рух вважає, що основною реформою соціального сектору є пенсійна реформа, оскільки її впровадження зачіпає практично всі вікові категорії населення.
    Перший рівень - збереження існуючої солідарної пенсійної системи на основі обов’язкових внесків роботодавців (нарахувань на фонд зарплати) до державного пенсійного фонду. За рахунок цих внесків пенсійний фонд має забезпечувати виплати пенсій на певному рівні, пов’язаному з межею малозабезпеченості, у тому числі соціальні пенсії для тих, хто не міг працювати.
    Другий рівень – система заощадження, за якою працівник відраховує частку заробітної плати на свій особистий пенсійний рахунок, де кошти накопичуються у вигляді інвестиційного капіталу довгострокового вкладення, котрим управлятиме держава. При досягненні пенсійного віку розмір пенсії, додаткової до пенсії першого рівня, визначатиметься на підставі суми коштів, накопичених протягом трудового періоду.
    Третій рівень - недержавне добровільне пенсійне забезпечення. Роль держави на цьому рівні полягає у створенні нормативної бази діяльності недержавних пенсійних фондів, які формуватимуть свої кошти з добровільних відрахувань працюючих. Цей рівень може бути запроваджений лише за умови такої середньої заробітної плати, коли громадянин може вільно заощаджувати певну частину свого доходу.
    Реформа системи надання соціальних послуг. Народний Рух України переконаний у необхідності переоцінки ролі держави, статусу та повноважень її органів та недержавних організацій, що працюють у соціальному секторі, забезпечення прозорості та відповідальності у наданні соціальних послуг населенню.
    Рух вважає, що усі зусилля держави повинні бути в першу чергу спрямовані на розв’язання найголовнішої соціально-економічної проблеми - подолання бідності.
    Рух поділяє ідею самоврядної моделі управління загальнообов´язковим державним соціальним страхуванням через створення самоврядних фондів, зокрема: пенсійного, дитячого, фонду страхування на випадок безробіття, на випадок тимчасової втрати працездатності, фонду страхування від нещасного випадку на виробництві, фонду медичного страхування. Принцип самоврядності означає, що держава визначає стандарти сплати внесків, фонд соціального страхування збирає кошти, веде їх облік, управляє коштами під контролем держави і громадськості; держава визначає стандарти нарахування соціальних виплат, а фонд нараховує виплати і надає соціальні послуги; при цьому держава несе відповідальність за якість та кількість соціальних послуг.
    Після розпаду Радянського Союзу заощадження громадян на суму 84,3 млрд. крб. (150,5 млрд. доларів США) були переведені з України на рахунок Ощадбанку СРСР в Москві. Жодна копійка донині не повернена в Україну. Внаслідок гіперінфляції та наростання економічної й фінансової криз громадяни втратили заощадження, які вони довірили Ощадбанку України після 1 січня 1992 р. Втретє громадяни України втратили свої заощадження внаслідок незаконної діяльності різноманітних трастових установ, що залучали гроші у населення під обіцянки сплатити високі відсотки, але невдовзі безслідно зникали.
    Заощадження, вкладені за часів Радянського Союзу, були фактично конфісковані Центральним банком Росії і є його боргом перед Ощадбанком України. Рух вимагає, щоби уряд України домагався від уряду Російської Федерації виконання «Угоди про принципи й механізми обслуговування внутрішнього боргу колишнього СРСР» від 13 березня 1992 р. і повернення в Україну усієї суми заощаджень її громадян.
    Заощадження громадян, вкладені до Ощадного банку, інших банків та небанківських фінансових установ після 1 січня 1992 року на території України, мають бути проіндексовані згідно з рівнем інфляції й компенсовані у грошовій формі, в окремих випадках – за бажанням вкладників – акціями підприємств чи майновими акціями правонаступників банківських і трастових установ.
    Народний Рух України переконаний, що розв’язання соціальних проблем, повернення боргів та виконання внутрішніх фінансових зобов´язань перед громадянами є одним із чільних завдань Української держави та української влади. Повернення заощаджень населенню повинно мати цілковито неемісійний характер, щоб не призвести до інфляції та чергового знецінення заощаджень. Джерелами фінансування компенсаційних виплат можуть бути як кошти Державного бюджету, так і інші ресурси, а саме:
    - скорочення обсягів бюджетних видатків, зокрема надання позик, на користь державних підприємств;
    - припинення надання державних ґарантій суб´єктам підприємницької діяльності при отриманні іноземних кредитів;
    - скорочення видатків на державне управління до рівня 3% видатків зведеного бюджету;
    - прийняття закону про податок на нерухоме майно та на майно, що є предметом розкоші;
    - частина доходів від приватизації державного майна через прямий продаж державних підприємств чи пакетів акцій інвесторам у грошовій формі на конкурсній основі;
    - відрахування від сум мита, сплаченого за реєстрацію підприємств; від сум, одержаних рекламодавцями за рекламу; від сум виручки за реалізацію предметів контрабанди та конфіскованого майна; від сум штрафів, сплачених порушниками податкового законодавства;
    - дебіторська заборгованість, залишки коштів та майна довірчих товариств та інших фінансових установ, які не підлягають санації.
    Охорона здоров’я, материнства і дитинства. Україна посідає останнє місце в Європі за показниками здоров’я нації та народжуваності й перше – за показниками смертності, в тому числі дитячої. Народний Рух України оцінює таку ситуацію як украй загрозливу для національної безпеки, адже хворі громадяни не зможуть побудувати сильну державу із здоровою економікою.
    Метою реформування медичної галузі, пропонованої Рухом, є створення системи загальнодоступної медичної допомоги та дієвої профілактики захворювань. Суть реформи – запровадження загальнообов’язкового державного медичного соціального страхування, тобто втілення в життя принципу солідарності всіх громадян у можливості отримувати медичну допомогу та лікування. Це нововведення не посилить податковий тягар, а лише приведе до зміни суспільних пріоритетів та напрямів бюджетно-фінансових потоків.
    Рух переконаний, що необхідно в комплексі завершити формування єдиного медичного простору, запровадити стандарти ґарантованих обсягів медичної допомоги, статус родинного лікаря, надати належної ваги амбулаторній медико-санітарній допомозі. Ми наголошуємо на необхідності запровадження інституту родинного лікаря як професійно та економічно незалежного.
    Народний Рух України ініціює розробку комплексної довготривалої галузевої програми «Здоров’я нації», в якій реально забезпечуватиметься розв’язання проблем захворюваності на сухоти, СНІД, наркоманію та алкоголізм, заходи із загальної диспансеризації та імунопрофілактики населення.
    Рух виступає за рівні можливості та обов’язки медичних установ різної форми власності, поліпшення соціального захисту медичних працівників, дієву пропаганду здорового способу життя, оптимізацію мережі медичних установ та аптек із доступними ліками.
    Рух вважає охорону материнства та дитинства, забезпечення прав дитини стратеґічними загальнонаціональними пріоритетами. Рух опрацював основні засади комплексної програми «Дитина ХХI століття» і для реалізації цієї програми вважає за доцільне створення Державного дитячого фонду.
    Рух наполягає на збільшенні розміру грошових виплат одиноким та багатодітним матерям і дітям-інвалідам відповідно до підвищення рівня прожиткового мінімуму.
    Молодіжна політика. Молодь – найенергiйнiша i найпродуктивнiша частина суспiльства. Належна пiдтримка молодого поколiння є запорукою гiдного майбутнього Української держави. У становленнi свiтогляду молодої людини вирiшальну роль повиннi вiдiгравати українськi духовнi й ментальні цiнностi.
    Складовими державної молодiжної полiтики, яку пропонує Рух, мають бути:
    – всебiчне сприяння найповнiшiй реалiзацiї iнтелектуального i духовного потенцiалу молодих людей;
    – омолодження кадрiв у владних структурах усiх рiвнiв;
    – розробка системного українського ювенального законодавства та забезпечення його реалізації;
    – створення належних умов для «соціального старту» молоді
    - розробка державної програми розвитку молодіжного бізнесу в Україні, яка би передбачала організаційну та фінансово-кредитну підтримку молодих підприємців.
    Рух вважає, що мають бути законодавчо закрiпленi ґарантiї отримання молодими сiм’ями довготермiнових державних кредитiв для будiвництва житла, підтримка молодіжного підприємництва. Необхiдно розробити i послiдовно впроваджувати дiєву комплексну Нацiональну програму стимулювання молодої сiм’ї, скеровану на подолання матерiальних, психологiчних та соцiальних перешкод збiльшенню народжуваностi в Українi.
    Значна частина завдань державної молодiжної полiтики повинна виконуватися за допомогою громадських молодiжних органiзацiй, якi мають на метi реалiзацiю суспiльно значущих програм та повинні дiяти в iнтересах вiдповiдних соціальних прошаркiв молодi. У зв’язку з цим Рух всiляко заохочуватиме iнiцiативи органiзованої молодi, що сприятимуть зростанню полiтичної активностi молодого поколiння, усталенню в його середовищi iдеалiв державностi, демократiї, утвердженню духовних цiнностей української нацiї.
    Рух переконаний у необхідності підтримки й державної опіки щодо потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи на рівні законодавства і конкретних дій виконавчої влади.
    Рух наполягає на прийнятті закону «Про жертви більшовицьких та комуністичних репресій», який би встановив статус потерпілих від комуно-тоталітарної системи на рівні статусу жертв нацистських репресій; на встановленні соціальної справедливості щодо воїнів Української Повстанської Армії, учасників підпілля Організації українських націоналістів, політичних в’язнів, депортованих.