Вівторок, 19-Березня-2024, 13:08:44 Ви увійшли як  Гість | Група "Гости"  Вітаю Вас  Гість | RSS

 | СПОГАДИ СВІДКІВ | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Clocks for website
<a href="http://www.clock4blog.eu">clock for blog</a>
Free clock for your blog
» Меню сайту

» Категорії
Статті Чорновола [7]
ЗМІ про нас [1]
Історія [8]
Акції [17]
Події [13]
Аналітика [23]
Думка лідерів [42]
Заяви, звернення [50]


»Архів

» Випадкове фото


 
Сохранить


СПОГАДИ СВІДКІВ

 

про голодомор 1932 -1933 років по Комишнянській селищній раді

Миргородського району

 

 

            Романенко Марія Петрівна, 25.04.1913 р. н.,

            проживає в смт Комишня провулок Лісний, 13, вдова.

 

            В нашій родині проживало десять чоловік: батько, мати і восьмеро дітей. Майже вся родина працювала на своїй ниві, в господарстві утримували корову, коня, різну птицю. В період проведення колективізації ходили по дворах активісти і примушували здавати в колгоспи весь реманент, худобу, зерно і насіння. Всі діти дуже хворіли, вижили тільки завдяки тому, що утримували корову. Батько мій, Гузенко Петро Якович, був людиною віруючою, ходив до церкви, а потім тяжко захворів, ніхто його не лікував та і помер. Працювати всім було тяжко, продуктів харчування майже не було, а якщо і були то і ті відбирали. Серед активістів, які ходили по дворах та збирали зерно і худобу до колгоспу були  такі які жаліли людей і їхні родини і не відбирали останнього куска хліба.
            

 

              Килимник Тетяна Іванівна, 18.01.1908 р.н.

              проживає в смт Комишня вул. Червоноармійська, 81, вдова.

 

             В тридцятих роках я мала вже власну сім’ю, діти були маленькі, працювали з чоловіком з раннього ранку до пізньої ночі, вижили всі дякуючи тому, що тримали корову. В домогосподарствах  громадяни мали свої жорна, на яких можна було змолоти зерно та спекти хліба, але за часту вони цього зерна не мали, бо його ходили забирали об’їждчики . Здебільше харчувалися листям липи, яке сушили, м’яли та пекли  перепічки, схожі на оладки. Особливо в ці часи страждали діти, батьки цілими днями на роботі, а вони сиділи самі по підтинню, так там і помирила від голоду. У наших сусідів, Хоруженків, поки вони прийшли з роботи померла дочка, вони її тихенько і поховали біля свого двору у садку. Діти і дорослі ходили збирати колоски в поле, але і тих не доносили додому, бо по дорозі їх відбирали активісти, ще й наказували їх за це. Коли люди помирали - ховали їх або вдома, або на кладовищах, можливо і в одній ямі, все проходило скромно, тихо. Люди всі були заклопотані тяжкою працею, горем яке не минало майже кожної родини – це смерть близьких людей.
           

           Спогади записані зі слів свідків

» Голова
 
 Голова Миргородської міської організації Народного Руху України

» Нові фото


» Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

» Дузі сайту

maidan.org.ua





PR-CY.ru

Информер тиц и PR


Хранение изображений бесплатный хостинг изображений Закачивай Любые картинки
Бои: смотреть драки Онлайн
Медицинские тесты Свойства витаминов Ru
Если ты в игре продажа развивающие игры Вступай!
Жми сейчас: интернет магазин новости Регистрируйся!

Copyright MyCorp © 2024
Конструктор сайтів - uCoz