За два роки правління влада позбавила українців будь-яких економічних ілюзій і віри в соціальну справедливість. На черзі  - стрижень будь-якої нації -  мова. Чому «регіонали» так не люблять українську мову? Мабуть тому, що по своїй суті вони є малоросами - адептами «Русского мира».

Ніхто з розробників проекту "Закону про засади державної мовної політики” не вважає українську мову рідною, не користується нею в побуті і на роботі, не спромігся вивчити її протягом життя. Їхнє реноме є відверто українофоб ним, ганебним для народного депутата України. Позиція авторів є відверто політично вмотивованою та шкідницькою по відношенню до національних інтересів України. 

На фоні стрімкого падіння рейтингу в областях, котрі  "регіонали вважають своїми "вотчинами”, вони йдуть на останні кроки задля порятунку хоча б частини своїх електоральних позицій. Одна з таких карт, котра здається їм козирною, називається «статус російської мови». Помилка «регіональних» політтехнологів полягає в тому, що це питання давно вже не цікавить їх електорат і на щаблях життєвих пріоритетів займає одні з останніх місць.

Разом з тим, в країні, котра за 20 років не спромоглася сформувати повноцінні україномовні медіа, шоу-бізнес, книговидавництво, газетну справу надання статусу регіональної російській назавжди законсервує російськомовний статус-кво південно-східних регіонів. В підсумку це загрожує форсованою русифікацією тамтешніх носіїв української мови і формуванням окремої від української, регіональної ідентичності. Ці та інші, похідні явища дадуть грунт для появи сепаратистських рухів і з часом поставлять під сумнів існування української держави.

Цей закон – не перший крок до русифікації. На цьому шляху для них немає перешкод – вони не гребують рейдерськими атаками, вільно нехтують Конституцією. Вони обмежили квоти на україномовну продукцію в радіо-мережах; унеможливили якісний український дубляж в кінематографі; лобіювали запровадження російської мови в судочинстві. Прийняття російської мови в якості регіональної поставить хрест на багаторічних спробах відродити українську мову, упосліджену, не зважаючи на свій державний статус. 

В результаті ми отримаємо «білоруську» мовну модель, в котрій паралельне співіснування двох мов гратиме на користь іншої – не української. Країна без мови – не держава, лише територія для недолугих експериментів в галузі культури з боку «професійних українофобів» і «генетичних малоросів».

Народний Рух України переконаний, що ми, громадяни України, мусимо покласти край знущанням над нашою мовою!  Раз і назавжди дати зрозуміти зайдам, що державною мовою країни може бути лише українська, котра віками існувала на її теренах, не зважаючи на кількасотлітні утиски з боку окупаційних режимів. 

Парадоксально, але зараз народні депутати України, котрі присягали на вірність народу України намагаються здійснити те, що не спромоглися втілити царські та радянські окупанти. 

Ми протестуємо проти спроб нав’язати нам чужий культурний імператив і штучно пошити в Україні російський мовний ареал! На відміну від «регіональних малоросів» ми розуміємо, що свободою і Батьківщиною не торгують! За жодних умов! За ширмою поборників прав меншин криються цинічні українофоби, котрі своїми шкідницькими діями підривають національні інтереси держави.

Ми вимагаємо зняття з розгляду проекту "Закону про засади державної мовної політики”, як такого, що ставить під сумнів базові засади мовної політики України і завдає шкоди її культурі!

Ні – нищівному курсу «новітніх русифікаторів»!

Так – збереженню і розвитку єдиної державної української мови!