Мер Кременчука підтримав ініціативу відкриття пам’ятника кату українського козацтва, творцю указу, яким було впроваджено кріпосне право – російській імператриці Катерині ІІ. В Одесі вже існує пам’ятник цій особі. У Запоріжжі в дворі офісу компартії України встановлено пам’ятник Сталіну. Важко знайти село (про міста я вже мовчу),  в якому не встановлено пам’ятник Леніну. Стоїть безліч пам’ятників більшовицьким комісарам по містам і селам України. Це пам’ятники тим хто у свій час нищив цвіт України, штучно створював голодомори, одним словом тим, хто творив геноцид українського народу. І тепер вдячні нащадки отих нелюдів встановлюють їм все нові і нові пам’ятники, а обрана українцями влада підтримує їхні діяння. Так було в Запоріжжі, так є у Кременчуці, так можливо буде і в Полтаві, коли піднімуть неонацисти питання про встановлення пам’ятника Адольфу Гітлеру, адже ще існує той балкон на одному з будинків Полтави, з якого він виступав.

Невже в Україні не було своїх героїв, які заслуговують на те, щоб їх увіковічили у граніті, чи мармурі? Скількох героїв – українців було знищено? Скільки великих вчених – українців за походженням і духом було поховано на Соловецьких островах? Чому знову, знову українці мовчки спостерігають за тим,  як їм відверто плюють в обличчя усілякі запроданці? Ви бачите, шановний читачу, скільки виникає питань? Тож прошу висловити думку відносно піднятої теми.

З повагою, голова Миргородської міської організації НРУ  С.Лаврик.