30 Квітня 2010 року 14:30
[версія для друку]
Звернення до української громадськості.
Із часу проголошення в 1991 р. незалежності загроза розмивання, а то і
втрати Україною державності ще ніколи не була такою очевидною, як
тепер. Наша тривога викликана, зокрема, гуманітарною політикою
теперішньої влади, провідниками якої стали такі одіозні особи, як
віце-прем´єр В. Семиноженко та міністр освіти і науки Д. Табачник.
Використовуючи свої посади, вони цинічно намагаються нав´язати Україні
власні політичні погляди, які ґрунтуються на віджилих міфах російської
та радянської історіографії, шовіністичних за своєю суттю концепціях,
що принижують українську націю, заперечують українську ідентичність і
ставлять під сумнів спроможність України бути незалежною державою. Тим
самим вони виключають нашу країну із системи європейських цінностей,
отруюють свідомість українських громадян, провокують розкол суспільства
і країни.
Спекулюючи на політичних прорахунках попередньої влади і водночас
ігноруючи здобутки часів незалежності, нас намагаються повернути в
тоталітарне минуле. Показовим є ініційований Д. Табачником фронтальний
наступ на українську мову. Ним підписано низку наказів, зокрема щодо
скасування державного екзамену з української мови для спеціальності
"бакалавр", необов´язковості проведення зовнішнього незалежного
оцінювання українською мовою та дозволу всім університетам України
«набирати та навчати іноземців тією мовою, якою забажає іноземець і
якою забажає його навчати вищий навчальний заклад». Неважко побачити,
що вони відтворюють мовну політику, здійснювану в Україні за
комуністичного режиму і спрямовану на деукраїнізацію всієї системи
освіти, а, врешті-решт, і всієї України. Водночас, нові умови
зовнішнього незалежного оцінювання повертають старі корупційні схеми,
позбавляючи багатьох громадян можливості отримати вищу освіту.
Такими ж небезпечними є наміри представників нинішньої влади щодо
передачі обласним адміністраціям важливих повноважень у питаннях
освіти, культури, визначення статусу мов, формування історичної
пам´яті. Здійснення таких намірів неминуче призведе до розшматування
гуманітарного простору країни на регіональні сегменти, що створить
реальну загрозу дезінтеграції України як незалежної держави.
Враховуючи загрози, що нависли сьогодні над українською державністю, ми
вважаємо за необхідне заявити:
1. Гуманітарна політика у виконанні В. Семиноженка та Д. Табачника має
провокативний та деструктивний характер. Вона спрямована на реставрацію
стереотипів імперського і тоталітарного минулого,
позбавляє Україну власної історії, роз’єднує суспільство і підриває
основи української державності.
2. Русифікація України, яку намагаються виправдати фальшивими гаслами
захисту прав російськомовних громадян або неправомірними посиланнями на
Європейську хартію регіональних або міноритарних .мов, є способом
нищення української нації як ключового системоутворюючого фактора
української державності. Конституційне визначення української мови як
єдиної державної мови повністю відповідає практиці європейських держав,
у яких державність національної мови є потужним інструментом розбудови
громадянських націй, консолідації суспільства, зміцнення єдності країни
та протидії нівелюванню її національно-культурної неповторності.
3. Державність української мови не загрожує мовним правам
неукраїномовних громадян України, які мають можливість вільно
спілкуватися своєю рідною чи іншою мовою та використовувати будь-яку
мову в культурному і публічному житті. Запорука мовної гармонії в
Україні в тому, щоб її громадяни, зберігаючи повагу до державної мови і
володіючи нею, могли вільно володіти ще кількома мовами. Неповага до
державної мови та ігнорування її статусу штучно і цілеспрямовано
залишає російськомовну частину нашого суспільства віддаленою від
української мови, історії та культури. Мовна політика повинна сприяти
порозумінню в суспільстві, а не перетворювати окремі регіони України в
чужорідні і ворожі анклави.
4. Наслідком бездержавно-колоніального статусу України протягом кількох
століть стало те, що нині у багатьох її регіонах міноритарною,
загроженою є саме українська мова, хоч вона і має статус державної.
Сьогодні в незалежній Україні систематично і масово порушуються мовні
права саме українців, а не росіян. Україні загрожує не «українізація»,
а встановлення російської одномовності та однокультурності. Через
руйнівні наслідки русифікаторської мовної політики Російської імперії
та комуністичного режиму СРСР, а також через відсутність виразної і
послідовної мовної політики у незалежній Україні сьогодні саме
українська мова потребує сильної державної підтримки. Отже, Європейська
хартія регіональних або міноритарних мов повинна використовуватися
владою не проти, а на захист, насамперед, української мови,-як і інших
загрожених мов.
Ми знову опинились перед загрозою знищення української України, втрати
нашої державної незалежності. Усіх небайдужих, мислячих громадян,
учителів і викладачів, студентську молодь, батьків, чиї діти навчаються
у школах та вищих навчальних закладах, закликаємо приєднатися до цього
звернення і домагатися від влади.
Закликаємо створювати Рух Опору русифікації, корупції та нищенню
української ідентичності.
усунення з посад В.Семиноженка та Д.Табачника, відмови від
антиукраїнського гуманітарного курсу, який розколює нашу країну,
загрожує її існуванню як незалежної держави та вилучає з європейського
цивілізаційного простору.
Володимир Василенко
Дмитро Павличко
Володимир Панченко
Юрій Шаповал
Ігор Лосев
Любомир Пиріг
Наталя Осьмак
Василь Овсієнко
Іван Заєць
Юрій Щербак
Павло Мовчан
Борис Тарасюк
