18 Березня 2004 року 18:45
 
Стаття Вячеслава Чорновола

Кучма стверджує, буцімто бути на державній службі і мати опозиційні настрої (не антидержавні, а просто опозиційні!!!) — це "нонсенс", що така опозиція "з точки зору сучасних розвинених демократій протиприродна й абсурдна" і т. ін. 

Що ж, давайте розберемося. Не знаю, хто підказав Л. Кучмі, що в цивілізованих країнах на державних посадах (не тільки виборних, але й призначуваних — до міністерських включно) не можуть працювати представники "цивілізованої опозиції" і чому при консервативній, наприклад, більшості в парламенті й уряді ліберальні чи соціал-демократичні переконання перешкоджають фахівцеві керувати транспортом, комунальною службою чи екологією. Такі уявлення — справді нонсенс.

Окрім того, чи маємо ми в сьогоднішній Україні "сучасну розвинену демократію", яка породжує "цивілізовану опозицію"? Хай автори президентської промови назвуть мені цивілізовану державу, в якій президент, прем´єр і більшість членів парламенту й уряду не належать до жодної політичної партії, а отже, ні перед ким не несуть відповідальності за свої дії.

А тепер конкретно про Рух. Ми не підтримували програми "блоку Гриньов-Кучма", з якою нинішній Президент ішов на вибори, — і не в останню чергу завдяки нашим зусиллям перемога Л. Кучми не була надто переконливою. Але в політиці не буває ворогів і друзів. І коли в жовтні 1994 року Президент запропонував програму економічних реформ, близьку до рухівської, комуністи від нього відвернулися, а ми підтримали. Хоча Рух критикує черепашачі темпи реформ і передачу їх у ненадійні руки старої посткомуністичної номенклатури. Ми не претендували на входження в консервативний уряд В. Масола, але допомогли Президентові прийняти Конституційну угоду й самому сформувати новий уряд. Звичайно, ми претендували на участь у ньому для реалізації підтриманої нами реформістської програми й подали свої пропозиції як до уряду Є. Марчука, так і потім до уряду П. Лазаренка (на посади міністрів фінансів, сільського господарства, культури, освіти, оборони, ще кількох міністерств і комітетів). Усі наші пропозиції були відхилені.

Березень— квітень 1997 р.