Вівторок, 19-Березня-2024, 09:06:10 Ви увійшли як  Гість | Група "Гости"  Вітаю Вас  Гість | RSS

 | З ІСТОРІЇ БУДИНКУ ПО ВУЛИЦІ ЄРКІВСЬКІЙ № 31 У МИРГОРОДІ. | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Clocks for website
<a href="http://www.clock4blog.eu">clock for blog</a>
Free clock for your blog
» Меню сайту

» Категорії
Статті Чорновола [7]
ЗМІ про нас [1]
Історія [8]
Акції [17]
Події [13]
Аналітика [23]
Думка лідерів [42]
Заяви, звернення [50]


»Архів

» Випадкове фото


 
Сохранить

 

З ІСТОРІЇ БУДИНКУ ПО ВУЛИЦІ ЄРКІВСЬКІЙ № 31 У МИРГОРОДІ.(«Прапор перемоги» 14—2 , 2007 року).

У 2008 році минуло 75 літ, страхіттю 20 віку, голодомору - геноциду проти українського народу. Підростає третє покоління після винищення сталінським режимом дорогих нам людей - наших рідних. За неповними даними,тільки від голоду, за 1931-33 роки, загинули 6,5 мільйонів українців. Ми мусимо передавати з покоління в покоління пам'ять про цю трагічну сторінку нашої історії. Щоб більше жоден загарбник не зміг нищити нас, українців.

Почав будувати будинок 1917 року о. Павло Григорович Дасусдородський, йому допомагали всі прихожани. Але смерть не дозволила йому закінчити будівництво: він сам наклав на себе руки з особистих причин (полюбив дівчину Короленко,яка не відповіла взаємністю).

 

Знято в 1915 році,після Паски.Хор Іоанно Богословської церкви що на Личанці

 

 Стоять Микола Дмитрович Омельченко,Павло Іванович Закаблук, Дмитро Петрович Омельченко,Петро Григорович Ковтун-протодиякон,регент хору і інші.Павло Григорович Дасусдородський первосвященик і будівничий церкви,а також будинку по вулиці Єрківській 23-тепер №31,в центрі,серед учасників хору.В 1918 його змінив Леонтій Миронович Кузьменко якого в 1928 році  за те, що він став на захист церкви і був проти зняття куполів і хрестів із даху церкви, вислали з добудованого ним і протодияконом, регентом церковного хору Петром Григоровичем Ковтуном в 1918 році, будинку.

Л.М. Кузьменка і П.Г. Ковтуна, який проживав у другій половині будинку, разом із сім'ями вислали без майна на вулицю. Кузьменко з чотирма дітьми поселився по сусідству в маленькій хатині.

Рішенням президії Миргородської ради й за проханням самого Кузьменка його будинок передали дітям прихожан для розміщення в ньому хати-читальні . А в 1930 році відкрили притулок для дітей-сиріт(безпризорників), директором став Йосип Никифорович Степанько. Притулок був забезпечений ліжками та білизною, частково медикаментами, працювала фітоаптека.

Хлібозаготівельний план 1932 року був необмеженим. І восени для розподілу по трудоднях в колгоспі нічого не залишилося. Тоді колгоспники вдалися до саботажу хлібозаготівель, намагаючись приховати від обліку розміри врожаю, залишаючи зерно в соломі, закопуючи в землю колоски з зерном. Але не так сталося, як гадалося. Уповноважені й місцеві активісти зі шкури лізли, щоб виконати поставлене ЦК ВКП(б) завдання з хлібозаготівлі. Перетрушували і перекопували все в хатах і дворах. Адже вони були попереджені: в разі повторної перевірки за знайдене в населення зерно будуть віддані під суд.

За свідченням очевидців, вже в жовтні 1932 р. із сіл району почали звозити осиротілих дітей, батьків яких за непокору при хлібоздачі забрав «чорний ворон», а матері пішли заробляти кусок хліба для своїх дітей і пропали без вісти.

Миргородська рада своєю постановою вирішила узаконити притулок для голодуючих дітей Миргородського району. Будинок і подвір'я Кузьменка обнесли колючим дротом, щоб ніхто із сторонніх не проник на територію.

Населення Личанки, Приліпки, Стадні й найближчих хуторів, особливо колгоспники колгоспу «Країна Рад» та ім. Будьонного, повимітали всі зернові відходи, що залишилися після хлібоздачі, і частину віддали до притулку. Всі відходи були перемелені вночі на жорнах, які залишилися після колективізації. Так було в сім'ях Ксьонзів, Омельченків, Щербанів, Сидоренків та інших. З настанням холодів населення допомогло сиротам теплим одягом і харчами, незважаючи на те, що самі вже голодували.

Посильну допомогу в утриманні притулку внесла сім'я козака Петра Івановича Джуня і його дружини Пріськи Савівни з синами Олексієм і Прокопом. Вони завозили з лісу дрова, а ввечері готували запарку для випікання хліба для притулку, їм допомагали службовець фінансової канцелярії Миргорода Василь Митрофанович Рибалко із сином Яковом, перевозячи дрова своїми кіньми й санями (це був єдиний на кутку господар, у якого ще не одібрали коней). Згодом підключилися й інші сусіди, які ще були спроможні тримати сокири.

Головний бухгалтер курорту «Миргород» Павло Захарович Шинкаренко і його дружина Марія Сергіївна в своїй печі щовечора випікали хліб для дітей притулку.

 

 

 

 

 

 

Хліб пекла Шенкаренко М,С.Фото  60 років,

                                                                    Леонтій Миронович Кузьменко (1885-1943рр.)

Постійно брали додому знесилених дітей для лікування (власних дітей у них не було). І все це незважаючи на те, що брата Марії Сергіївни - Петра Сергійовича Доценка з 5 малими дітьми 1930 року вислали з рідної хати на Донбас. В його хату поселили сім'ю активіста Івана Маляренка.

Знесилених дітей брали в свої сім'ї Коваленки, Батієнки, Омельченки, Перебейноси (вчителі), Базилевські (вчителі) і багато інших сімей.

Як засвідчує Василь Адамович Рентель (1925 р.н.), що з дитинства працював у колгоспі «Країна Рад», першим головою правління цього колгоспу був «двадцятитисячник» А.Милович. Комірником був Володимир Петрович Бовкун. У жовтні 1932р. з комор і току колгоспу люди повимітали всі зернові відходи, які ще залишилися після хлібоздачі. Василь Адамович упевнений, що голова й комірник знали про це і все таки на свій ризик дозволили колгоспникам не тільки перевезти цей скарб своїм сім'ям, але й більшу половину відходів надійно приховати для голодуючих дітей притулку.Хоча в той страшний рік судили навіть за підібраний на полі колосок.

Майже всі учасники врятування голодуючих дітей в 1937 - 1939 роках були піддані репресіям. За ухвалою трійки при УНКВС по Полтавській області священика Л.М.Кузьменка, головного бухгалтера курорту «Миргород» П.З.Шинкаренка, коваля колгоспу «Країна Рад» Василя Федотовича Батієнка, директора с/ш № 6 (була тоді на Личанці) Івана Михайловича Вовченка, вчителя Михайла Степановича Коробку і багато інших відправили на Соловки та Колиму З них повернувся живим тільки В.Ф.Батієнко (реабілітованийв1956р.). 

Джунь О. П .,Омельченко М.С.  - дослідники і  краєзнавці.


» Голова
 
 Голова Миргородської міської організації Народного Руху України

» Нові фото


» Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

» Дузі сайту

maidan.org.ua





PR-CY.ru

Информер тиц и PR


Хранение изображений бесплатный хостинг изображений Закачивай Любые картинки
Бои: смотреть драки Онлайн
Медицинские тесты Свойства витаминов Ru
Если ты в игре продажа развивающие игры Вступай!
Жми сейчас: интернет магазин новости Регистрируйся!

Copyright MyCorp © 2024
Конструктор сайтів - uCoz