М.
Марченко, ветеран партії і праці (с.Обухівка):
Настав 1932 р., з села вивозили все, що можна було
їсти.
За ініціативою районних керівників - секретаря райкому
партії Гришкана, голови райвиконкому Журливого, прокурора Каца в кожному селі
були організовані «буксирні» бригади, які ходили з довгими металевими штирями
і кололи землю у дворах: шукали захований хліб. Помилування при таких обшуках
не жди - забирали все, навіть печені коржі в хатах.
Голод все більше огортав населення Обухівки і
навколишніх сіл. З'явилися «ходаки», «міняйли», злодії. Люди ходили в поле
збирати гнилу картоплю і все, що можна ще з'їсти.
Літом 1933 р.голодомор повністю охопив села
Миргородщини. Двори заросли бур'янами, на вулицях, у канавах лежали трупи,
ховати їх ніхто не збирався. Люди ходили пухлі, на ходу падали, вмирали.
Батьки відвозили дітей у міста, кидали там, а може хто візьме дитину і вона
виживе...
Мати зняла з шиї золотий хрестик і послала мене в
Миргород у «Торгсин». Два добре вгодовані дяді схопили хрестик, у торбу щось
насипали, кинули на ваги і віддали мені : «Іди!» ... Я пішов на залізничний
вокзал. На пероні людно. Стоїть поїзд. З вагонів виносять мертвих людей.
Кладуть на вози і кудись відвозять...
|