Вступ
Видання,яке ми пропонуємо читачам,є спробою
зробити перший крок у збереженні пам’яті про безвинно убитих жорстокою
більшовицькою системою на миргородщині.
Моя і доля тисяч наших дідів,батьків,старших
братів і сестер,моїх ровесників-схожа з долею нашої України,що пережила
страхіття більшовицько-сталінського режиму.
Дуже важко записувати свідчення людей,що
пережили лихоліття,а ще важче називати імена винуватців голодоморів,активістів,тих
хто за кусок сухаря зрікався своїх рідних,діти яких ходили до школи з моїми
братами і сестрами,товаришували зі мною. Писати заставляє саме життя,щоб наші
нащадки жили краще за нас.
За сімдесят років окупаційного
московсько-більшовицького режиму за
підрахунками експертів знищено голодом і репресіями близько 20,5 мільйонів
українців, це майже половина населення теперішньої України.
Щоб рухатись в майбутнє не можна забувати
минулого.Не можна забувати тих хто помер,марячи навіть не про хліб,а бодай про
шматок коржа зліпленого з тертої соломи,бур’яну,полови
та тирси.Солодкий і доступний совдепівський хліб був зрощений на мільйонах душ,кістки
яких не мають навіть могил,над якими не
прочитано молитви. На основі вивчених архівних документів,численних свідчень
очевидців котрі пережили голодомори
відомо,що:
З врожаю 1921 року 277 млн.пудів зернових в
Росію було вивезено 117 млн,пудів,що призвело до вимирання в 1921-1922 роках українців
в 5-ти південних і східних губерніях України, які потерпіли від засухи.Загинуло від
голоду понад 3 млн.від репресій понад 2 млн, чоловік.
Наслідки штучного голоду і терору 1929-1933
років,що їх планомірно застосовувало ЦК ВКП(б) на чолі з Йосипом (Давидом)
Вісаріоновичем Джугашвілі(Сталін),члена ЦК ВКП(б,) Вячеслава Михайловича
Скрябіна (Молотов),Кагановичем Лазарем Мойсейовичем –секретарем ЦК ВКП(б),Постишевим
Павлом Петровичем –секретарем ЦК ВКП(б),другим секретарем ЦК КП(б)У,першим
секретарем Харківського обкому КП(б)У,Косіором Станіславом
Вікентійовичем-членом ЦК ВКП(б),генеральним секретарем КП(б)У,Чубарем Власом
Яковичем-членом ЦК ВКП(б),членом Політбюро ЦК КП(б), Голови Ради Народних
Комісарів УСРР, Хатаєвича Менделя Марковича-члена ЦК ВКП(б),другого секретаря
ЦК КП(б)У які розпочали насильницьку колективізацію сільського господарства і
депортацію українських селянських родин,незаконну конфіскацію їхнього майна,репресій
та фізичне знищення українців.Загинуло від голоду понад 6,5млн, від репресій
понад 3млн,українців.Відбулася фізична, психологічна, морально-етична руйнація
українського етноса .
Був голод і в інших частинах СРСР,теж місцями
штучний,проте це не йде в жодне порівняння з Голодомором,коли таку велику
кількість людей було вбито,коли людям постійно відмовляли в користуванні
продовольством вкраденим у селян.
За роки 3-го голодомору 1946-1947 років від
голоду загинуло більше ніж 1-н млн.українців,репресовано понад 2 млн .
Ніхто у світі, жодна держава чи нація , не
прийшла нам на допомогу.
В ім’я
мільйонів безневинно замордованих, ми, нащадки славного козацтва , маємо донести світові правду,
змусити світ пам’ятати правду, якою б
гіркою вона не була.
Хто забуває своє минуле – приречений його
повторити.
Злочини проти людяності терміну давності не мають.
Тому ми в праві вимагати:
1. Від ООН, Європарламенту, парламентів всіх
країн світу визнання геноциду українців
ХХ століття злочином проти людства.
2. Добитись в судовому порядку заборони
комуністичної ідеології – як людиноненависницької.
3. Від Москви - офіційного вибачення і
компенсації за геноцид українців, а також повернення знецінених заощаджень
громадян (83 мільярдів карбованців станом на 1991 рік), що осіли в банках Росії.
|