Вівторок, 19-Березня-2024, 11:59:55 Ви увійшли як  Гість | Група "Гости"  Вітаю Вас  Гість | RSS

 | Ліна Костенко | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Clocks for website
<a href="http://www.clock4blog.eu">clock for blog</a>
Free clock for your blog
» Меню сайту

» Категорії
Статті Чорновола [7]
ЗМІ про нас [1]
Історія [8]
Акції [17]
Події [13]
Аналітика [23]
Думка лідерів [42]
Заяви, звернення [50]


»Архів

» Випадкове фото


 
Сохранить

 
                                                          
***
Ісус Христос розп’ятий був не раз. 
Там, на Голгофі, це було уперше. 
Умер од смерті, може,— від образ, 
і за життям не пожалів, умерши. 
А потім розп’яли на полотні, 
у мармурі, у гіпсі і в граніті. 
А потім розп’яли його в мені, 
і розп’яли на цілім білім світі. 
І тіло з’їли, кров’ю запили. 
Ще рік, чи два, чи десять, чи довіку? 
І продавали образ з-під поли, 
і не дають умерти чоловіку. 
Куди піду? Куди тепер піду? 
Де на землі земля обітована? 
Казарми в Гефсіманському саду, 
І всі народи — як розкрита рана…

* * *


Вже почалось, мабуть, майбутнє. 
Оце, либонь, вже почалось… 
Не забувайте незабутнє, 
воно вже інеєм взялось! 
І не знецінюйте коштовне, 
не загубіться у юрбі. 
Не проміняйте неповторне 
на сто ерзаців у собі! 
Минають фронди і жіронди, 
минає славне і гучне. 
Шукайте посмішку Джоконди, 
вона ніколи не мине. 
Любіть травинку, і тваринку, 
і сонце завтрашнього дня, 
вечірню в попелі жаринку, 
шляхетну інохідь коня. 
Згадайте в поспіху вагона, 
в невідворотності зникань, 
як рафаелівська Мадонна 
у вічі дивиться вікам! 
В епоху спорту і синтетики 
людей велика ряснота. 
Нехай тендітні пальці етики 
торкнуть вам серце і вуста.


БІЛЬ ЄДИНОЇ ЗБРОЇ 

Слово, моя ти єдиная зброє, 
Ми не повинні загинуть обоє. 

Леся Українка 



Півні кричать у мегафони мальв — 
аж деренчить полив’яний світанок… 
Мій рідний краю, 
зроду ти не мав 
нейтральних барв, тих прісних пуританок. 

Червоне й чорне кредо рукава. 
Пшеничний принцип сонячного степу. 
Такі густі смарагдові слова 
жили в тобі і вибухали з тебе. 

Слова росли із ґрунту, мов жита. 
Добірним зерном колосилась мова. 
Вона як хліб. Вона мені свята. 
І кров’ю предків тяжко пурпурова. 

А хтось по ній прокопував рови. 
Топтав, ганьбив нам поле найдорожче. 
І сниться сон: пасуться корови — 
сім тучних, але більше тощих. 

Скубуть озиме, нищать ярину, 
ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. 
Трагічна мово! Вже тобі труну 
не тільки вороги, а й діти власні тешуть. 

Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. 
Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. 
Вони ж дурні, вони ж знімали мірку 
з твоїх принижень — не з твоєї величі! 

Твій дух не став приниженим і плюсклим, 
хоч слала доля чорні килими 
то од Вілюйська до Холуйська, 
то з Києва до Колими. 

З усіх трибун — аж дим над демагогом. 
Усі беруть в основу ленінізм. 
Адже ніхто так не клянеться богом, 
як сам диявол — той же шовінізм. 

Як ти зжилася з тугою чаїною! 
Як часто лицемірив твій Парнас!.. 
Шматок землі, 
ти звешся Україною. 
Ти був до нас. Ти будеш після нас. 

Мій предковічний, 
мій умитий росами, 
космічний, 
вічний, 
зоряний, барвінковий… 
Коли ти навіть звався — Малоросія, 
твоя поетеса була Українкою! 




» Голова
 
 Голова Миргородської міської організації Народного Руху України

» Нові фото


» Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

» Дузі сайту

maidan.org.ua





PR-CY.ru

Информер тиц и PR


Хранение изображений бесплатный хостинг изображений Закачивай Любые картинки
Бои: смотреть драки Онлайн
Медицинские тесты Свойства витаминов Ru
Если ты в игре продажа развивающие игры Вступай!
Жми сейчас: интернет магазин новости Регистрируйся!

Copyright MyCorp © 2024
Конструктор сайтів - uCoz