Головна » 2010 » Липень » 1 » Борис Тарасюк: Життя дає нам шанс повернути владу – місцеві вибори 31 жовтня цього року та вибори до Верховної Ради у 2012 році
16:39:31
Борис Тарасюк: Життя дає нам шанс повернути владу – місцеві вибори 31 жовтня цього року та вибори до Верховної Ради у 2012 році
01 Липня 2010 року 11:15
[версія для друку]
Голова Народного Руху України, Голова Комітету ВР з питань європейської
інтеграції, Віце-прем´єр-міністр - Міністр закордонних справ
Опозиційного уряду Борис Тарасюк 20 червня зустрівся з представниками
української громади в Українському Інституті Америки в Нью-Йорку під
час свого 5-денного перебування у США.
"Дорогі друзі! Шановна громадо!
Хочу сказати, що я мав честь в минулому виступати тут, в Українському
інституті. Для мене це завжди було певним іспитом перед небайдужими
людьми, які слідкують за тим, що відбувається в Україні, і які
вболівають за ті проблеми, які ми бачимо в Україні. Знаю, що ми мали
чимало підстав для критики і критикували. Ми слухали вашу критику і
робили висновки. Сьогодні, як ніколи, всі українці, які вболівають за
Україну, стривожені. Ми стривожені з приводу того, що відбувається
сьогодні після 19 років незалежності України. Що ж сталося?
На жаль, не відбулося того, що сталося в 2004 році. Нагадаю, в 2004
році всі демократичні сили об’єдналися і висунули одного єдиного
кандидата. для того, щоб перемогти представника антидержавницьких сил
В.Януковича. Ми пройшли дуже складний шлях боротьби з тією владою на
чолі з Кучмою і Януковичем. Ця боротьба тривала декілька років.
Врешті-решт, знайшовши політичну мудрість, відповідальність перед
українським народом і Україною ми об’єдналися, підтримали В.Ющенка і
перемогли. А що сталося зараз? Президент, втративши шанс консолідувати
українську Україну, продовжити шлях будівництва Української держави в
цей період, в результаті втратив довіру українських виборців. Замість
одного кандидата перед Януковичем було виставлено аж 8 гетьманчиків,
які представляли демократичні сили. Фактично вони розірвали єдиний
український демократичний електорат, який, будучи введений в оману тим
чи іншим кандидатом, шукав, за кого ж йому проголосувати. Але мало хто
розумів і усвідомив відповідальність, що якщо ми не оберемо одного
єдиного кандидата проти Януковича, ми програємо.
Але чи через це ми програли? Ні. Ми програли через амбіції В.А.Ющенка,
який замість того, щоб підтримати Юлію Тимошенко, яка очевидно була
найбільш авторитетним і рейтинговим кандидатом, він почав нападки на
неї. Не на Януковича, а на Ю.Тимошенко. А коли вийшли обидва в другий
тур, що було логічним, то Ющенко почав закликати всіх представників
української громади: «Не голосуйте за жодного, тому що обидва
однакові». І цей заклик голосувати проти всіх фактично привів до
збільшення вдвічі кількості тих виборців України, які проголосували
проти всіх. Це було основною причиною поразки. Звичайно, були
фальсифікації, в нас абсолютно нема в цьому сумніву. Ми навіть пішли в
суд, але нетерплячка у Вашингтоні, Брюсселі, інших столицях була така
велика, що всі навипередки почали поздоровляти В.Януковича, навіть не
чекаючи оголошення офіційного результату.
В 2004 році в цих
самих столицях засуджували Президента Путіна за те, що він двічі
поздоровляв В.Януковича з перемогою, якої не було. А в 2010 році вони
самі повторили помилку Путіна. Росіяни ж в цей раз вичекали і лише
після оголошення офіційного результату, після завершення судового
розгляду у Вищому адміністративному суді, поздоровили Януковича з
обранням Президентом. На мою думку, в багатьох світових столицях, в
тому числі і у Вашингтоні, втратили відчуття реальності. Почали
видавати бажане за дійсне. Почали говорити про те, що нарешті в Україні
настала стабільність. Під цією стабільністю, про яку ми чули у
Вашингтоні, Брюсселі, Берліні, інших столицях, розумілося, що нарешті
не буде сварок між Президентом і Прем’єр-міністром. Так, воно нам всім
набридло. Воно і вам набридло. Воно нічого не додавало державі, всім
нам, суспільству. Але Україна рухалась у заданому напрямі. Україна йшла
до мети вступу до ЄС та НАТО.
Відбувалося зміцнення демократії, хоча ті там на горі сварилися між
собою. Я не буду вдаватися в причини цих сварок. Але це факт. І раптом
настала влада, з якою може прийти стабільність в Україні. Скажіть будь
ласка, чи про таку стабільність говорять, яка існує в Північній Кореї,
в Ірані, в Росії, врешті-решт, на кладовищі? Чи про таку стабільність
говорять, маючи на увазі теперішню українську владу, владу, яка
фактично узурпувала владу.
Президент України вперше в історії
нашої держави обраний за результатами другого туру менше, ніж половиною
виборців, які прийшли на виборчі дільниці. Вперше Президента України
підтримала всього третина українських виборців. Можете собі уявити,
який авторитет і яка підтримка в Українському суспільстві цього
Президента. Але що діється після обрання? Створюється антиконституційна
більшість у Верховній Раді, яка називає себе коаліцією. Ця коаліція
створює сумнівної легітимності уряд України на чолі з Азаровим. Влада
почала рекордними темпами вибудовуватись всю вертикаль. Всі вищі
представники в міністерствах, відомствах, держадміністраціях
замінюються новою донецькою громадою.
Отже в країні вибудовується абсолютно недемократична вертикаль влади.
Ті демократичні принципи, яких було досягнуто за майже 19 років
демократичної України, розтоптуються. Міністр внутрішніх справ закликає
в своєму інтерв’ю, що треба знайти на околицях міста Києва місце для
того, щоб опозиція там страйкувала і протестувала. Як в лондонському
Гайд-парку. У свого шефа він очевидно навчився відсутності знання
географії, коли Стокгольм плутає з Хельсінкі, Ахматову з Ахметовим і
таке інше. Гайд-парк знаходиться в центрі Лондона. А вони надумали
опозицію виштовхнути за межі Києва. Муляє в очі, заважає працювати. Він
договорився до того, що прирівняв дві кримінальні судимості Януковича з
судимістю в’язня сумління Вячеслава Чорновола. Причому договорився до
того, що в Радянському Союзі не було репресій. Це людина, яка образила
весь кримськотатарський народ. Це людина, за якої міліцією
відпрацьовуються нові технології. Зараз, якщо опозиція протестує на
якихось заходах, де бере участь Янукович, приходить озброєна міліція з
шоломами, оточують цю групу людей і починають їх витісняти. А на їх
місце допомагають завадити представників Партії Регіонів і прапорами,
які демонструють підтримку нової влади. Нещодавно відбувся випадок,
який збурив все суспільство. В міліції Шевченківського району побили
студента, 19-річного хлопця, який помер. Мовляв, тричі сам падав на
підлогу. Отже все це дало мені підстави поставити під Верховною Радою
питання про звільнення Міністра внутрішніх справ. Але нажаль, не
знайшлось у нас більше 141 патріота з 450 народних депутатів. Міністр
залишився.
Я вже не говорю про те, що дозволяє собі говорити українофоб
Д.Табачник, Міністр освіти і науки. Він виступає в російських фільмах,
які заперечують існування України як держави і існування української
нації.
Фактично, за 19 років незалежності вперше йде зміна
зовнішньополітичного курсу нашої держави. Вже в першому читанні
протягнули законопроект «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».
Головна мета цього законопроекту – вилучити фразу про членству в НАТО
як мету країни. Це було головне, а все решта - пусті фрази. Вони
говорять про те, що треба будувати позаблокову країну, при тому, що
ніхто не знає терміну «позаблокова держава». Як вони будуть вирішувати
питання про участь, якщо Україна стане членом ЄС, в спільній зовнішній
безпековій політиці ЄС? Якщо Україна буде оголошена позаблоковою, за
міжнародним правом вона буде нейтральною державою. Вони абсолютно не
думають про інтереси національної безпеки нашої держави. Адже, якщо
порахувати і порівняти, то на одного жителя на оборону в нейтральній
Австрії виділяється 330 дол., в нейтральній Швейцарії – 500 дол.,
нейтральній Швеції – 600 дол., а в Україні на сьогодні – 25 дол.. То за
рахунок чого вони збираються забезпечити національну безпеку України?
Москва допоможе? Допоможе. Допоможе підібрати під себе контроль над
Україною і всі фінансово-економічні ресурси України.
Отже, шановні друзі, ситуація є тривожною. Тривожною і небезпечною вона
є, власне, для українського суспільства. Тому що нинішня влада
дорвалась до неї – влади і абсолютно забула про свої обіцянки
українцям. Влада обіцяли підвищити пенсії пенсіонерам на 20% від
мінімального прожиткового мінімуму. А підвищили аж на 39 гривень, це
приблизно 5 доларів. Ось ціна цих обіцянок. В той же час підвищили
витрати на утримання державного апарату і Адміністрації Президента на
17%. Головне – про себе не забути.
Чого можна чекати в цій ситуації? Я дозволю собі зробити деякий
прогноз. Хіба легше нам було за 10 років правління Кучми? Та ми це
подолали. Тому, я впевнений, що ця поразка 2010 року навчить
українських демократів об’єднатися. Більш того, життя нам дає новий
шанс повернути владу в свої руки – місцеві вибори органів влади, які
мають імовірно відбутися 31 жовтня цього року., або вибори до Верховної
Ради 2012. А як не вистачить сил і розуміння українських реалій,
значить такими є українські демократи. Українські демократи вже довели,
що вони можуть вправно боротися між собою, і досягли поразки. Якщо не
буде зроблено висновку з цих подій, то Україну очікують важкі часи.
На мою думку, є два сценарії розвитку України. Перший сценарій, що ці
антидержавницькі сили будуть продовжувати свою лінію, будуть і надалі
узурпувати владу, міняти зовнішньополітичний курс, влаштовувати
орієнтацію виключно на Росію. В такому разі Україна перетвориться із
суб’єкта міжнародної політики в об’єкт міжнародної політики та втратить
свої позиції, які вона набула за 19 років. Але я вірю, що Україна піде
другим сценарієм, адже країна має всі шанси бути регіональним лідером.
Я вірю в те, що в українського народу вистачить почуття гідності і
рішучості обрати таку владу, яка буде виступати за українську Україну.
Дякую вам за увагу і хотілося б вірити, що ця моя впевненість в
оптимістичний варіант розвитку України буде розділена і підтримана
Вами.
;)
